Словарь української мови (1924)/тріщати
| ◀ тріщання | Словарь української мови Т тріщати |
тріщуватий ▶ |
|
Тріща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Стор. М. Пр. 37. Рвонув він раз, — тенета не тріщать. Гліб. 2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить. Ном. 3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить. Ном. № 8138. 4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі. Ном. № 516.