Словарь української мови (1924)/тугий
| ◀ туга | Словарь української мови Т тугий |
тугісінький ▶ |
|
Туги́й, а́, е́. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ). Ном. № 261. 2) Крутой, густой. Туга грязь. 3) Твердый (о камнѣ). Шух. I. 13. 4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка. Гол. 5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Левиц. Пов. 72. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь. Каменец. у. 6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Левиц. I. 163. Ум. Туге́нький, туге́сенький.