Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тукати
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́кати, каю, єш, гл. Ударять, стучать равномѣрно. Дятел тукає в дерево. Шейк. Прийшов же я під віконце — тук, тук! „Вийди, дівчино, бо я вже тут“. — Ой не тукай, гультаю, не тукай! Чуб. V. 173.