Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тулуб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тулуб
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́луб, ба, м. Туловище. Борз. у. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. Лукаш. 69. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Г. Барв. 55. Ум. Тулубе́ць.