Словарь української мови (1924)/тупати

by Борис Грінченко

◀ тупання

Словарь української мови Борис Грінченко Т тупати

тупець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ту́пати, паю, єш, гл. 1) Топать. 2) Ходить, стуча ногами, ходить не переставая, топтаться. Дідусь у господі тупав. Г. Барв. 196. 3) Ухаживать, заботиться, хозяйничать. Шейк. Як є коло чого тупать, то є що й хрупать. Чуб. I. 230.