Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/туптати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
туптати
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́птати, пчу, чеш, гл. Топтаться, ходить взадъ и впередъ. Я, прийшовши із дороги, тупчу коло хати. Лукаш. 141.