Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/турити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
турити
Берлін: Українське слово, 1924

Ту́рити, рю, риш, гл. Гнать. Чуб. II. 286. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить. Ном. № 224, стр. 297.