Словарь української мови (1924)/туркотіти

by Борис Грінченко

◀ туркотіння

Словарь української мови Борис Грінченко Т туркотіти

туркут ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Туркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Грин. III. 617. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка. Чуб. II. 434.