Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/туркотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
туркотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Туркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Грин. III. 617. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка. Чуб. II. 434.