Словарь української мови (1924)/турчин
Зовнішній вигляд
◀ турчик | Словарь української мови Т турчин |
турчинів ▶ |
|
Ту́рчин, на, м. Турокъ. Оттаке то! тяжко, тату, із своєї хати до турчина поганого в сусіди прохатись. Шевч. Ум. Турчи́нонько. Гол. I. 50.