Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/туряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
туряти
Берлін: Українське слово, 1924

Туря́ти, ря́ю, єш, гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416.