Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тюрю

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тюрю
Берлін: Українське слово, 1924

Тюрю́, меж., выраж. стукъ экипажа при ѣздѣ. Я з своїм дідом коли схочу то поїду: чи пізненько, чи раненько — тюрю, тюрю помаленьку. Чуб. IV. 493.