Словарь української мови (1924)/тяжко
| ◀ тяжкість | Словарь української мови Т тяжко |
тяжкомовний ▶ |
|
Тя́жко, нар. 1) Тяжело, трудно. Тяжко нести, а жаль покидати. Шейк. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. Тяжко, тяжко мені тебе додому одправляти. Макс. 2) Очень. Тяжко боюсь матері. О. 1861. XI. Кух. 7. Тяжко поганий. Ном. Тяжко заплакав. Грин. II. 148. Тяжко зажурився. Шевч. Голова тяжко болить. Ум. Тяже́нько. Чуб. V. 44. На серці тяженько. Грин. III. 183.