Словарь української мови (1924)/тямитися

by Борис Грінченко

◀ тямити

Словарь української мови Борис Грінченко Т тямитися

тямки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Тя́митися, млюся, мишся, гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Чуб. V. 1091. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они! Котл. НП. 363.