Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/тімаха

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тімаха
Берлін: Українське слово, 1924

Тіма́ха, хи, об. 1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30. 2) Удалецъ.