Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/убіляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
убіляти
Берлін: Українське слово, 1924

Убіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. убіли́ти, лю́, лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Ще полотна не вбілила. Г. Барв. 312. Біле моя, біле, тонка біла, як я тебе убілила. Мет. 313.