Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/увалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
увалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Ува́лювати, люю, єш, сов. в. ували́ти, лю́, лиш, гл. 1) Вваливаться, ввалиться. Всі так і ввалили в хату. 2) Проваливать, провалить, пробить. Так торкнув келепом, що й черепа ввалив.