Словарь української мови (1924)/угав
| ◀ ув'язь | Словарь української мови У угав |
угавати ▶ |
|
Уга́в, ву, м. Остановка, успокоеніе, покой. Нема йому вгаву ні вдень, ні вночі — кричить та й кричить, мов з його чорт лика дере. П'є й п'є, нема йому і вгаву. Ном. № 11703. Без уга́ву. Безпрестанно. Без вгаву мучила біда. Мкр. Г. 58.