Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/угрущати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
угрущати
Берлін: Українське слово, 1924

Угруща́ти, ща́ю, єш, гл. Уговаривать внушительно, даже съ угрозой. Я її не бив, а так було все угрущаю. Г. Барв. 203. Стали ви мене вгрущати, щоб не сумував. Г. Барв. 341. І хазяйка, і хазяїн угрущають і Богом, і лозиною. Г. Барв. 356.