Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/узирити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
узирити
Берлін: Українське слово, 1924

Узи́рити, рю, риш, гл. = Уздріти. Кобила як стрибнула, — оглянулась, так і вовка не взирила. Рудч. Ск. I. 5. Я й не взирила, як вона пішла. Борз. у.