Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/узорити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
узорити
Берлін: Українське слово, 1924

Узори́ти, рю́, ри́ш, гл. Увидѣть. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався. Чуб. II. 19.