Словарь української мови (1924)/узятися
| ◀ узяти | Словарь української мови У узятися |
узяток ▶ |
|
Узя́тися, візьму́ся, мешся, гл. 1) Взяться. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11014. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. Таке ледащо придалось той одинчик, що Господи!… і за холодну воду не возьметься. Рудч. Ск. II. 107. Узя́тися під бо́ки, у бо́ки. Подбочениться. Взявся під боки та й думає, що пан. Ном. № 2481. А парубки, узявшись в боки, навприсядки пішли. Шевч. 565. 2) Быть взятымъ, отнятымъ. Візьметься від них жених. Єв. Мр. II. 20. 3) Взяться, приняться за что, сдѣлать что. Не візьмешся за роботу, робота сама не зробиться. Ном. № 11017. Як приїду та додому, не візьмуся їсти. Нп. Виїхавши за Городок, взялися стреляти. Гол. I. 15. 4) Взяться, явиться. Де ся взяв татарин. Макс. Де взялося два купчики з Польщи, взяли таку коню ціну нарядили. Мет. 98. Відкіль се взявся неборак? Гліб. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388. 5) Сочетаться бракомъ, пожениться. Хиба було коли в світі, щоб ті, що кохались, розійшлися, не взялися, — живими остались. Шевч. 269. 6) — чим. Обратиться во что. Упав сніжок на обліжок та взявся водою. Мет. 50. Загорілось моє серце, слово полум'ям взялося. К. Псал. 95. А той як підскоче та черконе по яблуні: вона так попелом і взялась. Рудч. Ск. II. 77. Уже моє золото гряззю взялось і не маячить. Г. Барв. 290. Стіни чорні, аж цвіллю взялися — т. е. покрылись плѣсенью. Мир. ХРВ. 24. Все так вогне́м і взяло́сь. Все было объято пламенемъ. ЗОЮР. I. 152. 7) Пристать, къ кому, чему. Узявся, як реп'ях. Ном. № 2745. Узявся до мене смолою. Як приложиш до тіла, так і візьметься. Радомысл. у. 8) — ближ. Приблизиться. Козаки ближ взялися. Гол. I. 35. 9) Моро́зи взяли́ся, зи́мно ся взяло. Настали морозы, насталъ холодъ. Вх. Зн. 6.