Словарь української мови (1924)/узір
| ◀ узімі | Словарь української мови У узір |
узлик ▶ |
|
Узір, узо́ру, м. Видъ, внѣшній видъ. Як узір хороший у сіна, зелене, то й сіно в ціні. Волч. у. На взір. Съ виду, по внѣшнему виду, по наружности. Пшениця гарна на взір. Рк. Левиц. На взір — чоловік середніх літ. Мир. ХРВ. 11. На взір вони (будинки) цілі і кріпкі. О. 1861. VI. 169. У лісі і на взір немає груш. Волч. у. 2) Образецъ. Хата, X. Нехай ся мова іде по добрих людях на взір, як треба велике діло рідної освіти роспочинати. К. (О. 1862. III. 30). Христос дав нам взір собою. Св. Л. 315. Взо́ром. По образцу. Писав сей хуторний проява українські пісні взором звичайних жіночих та козачих. К. ХП. 19. 3) Узоръ. Шух. I. 259. Ум. Узо́рець. Був сей погонець взорцем дикої краси. Г. Барв. 18.