Словарь української мови (1924)/укидатися
| ◀ укидати | Словарь української мови У укидатися |
укий ▶ |
|
Укида́тися, да́юся, єшся, сов. в. уки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Быть бросаемымъ, брошеннымъ, бросаться, броситься. У те саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій. Стор. I. 67. 2) Приключаться, приключиться, появляться, появиться. Вкинувся упадок. Йому щось на руці вкинулось. Укинувся червак у хліб. Сивий волос почав укидатись. О. 1862. X. 17. Страх у серце вкинувся. МВ. (О. 1862. I. 95). 3) Пристращаться, пристраститься, предаваться, предаться. Вкинувся у крадіжку. Лебед. у. Не вкидайся так тяжко в своє горе. Г. Барв. 334. Вкидається у прядіння. Конст. у. См. Удаватися.