Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/укленяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
укленяти
Берлін: Українське слово, 1924

Укленя́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Настойчиво упрашивать, заклинать. Екат. у. (Залюб.). 2) Упрекать. Вона його вкленяла, як почула, що він так зробив. Екат. у. (Залюб).