Словарь української мови (1924)/укмічати

by Борис Грінченко

◀ укмітувати

Словарь української мови Борис Грінченко У укмічати

уковзати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Укміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. укмі́тити, чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить, подмѣчать, подмѣтить. Зразу укмітить, що не такий народ. О. 1862. VIII. 31. Мале, та й те вкмітило, що в просі кузька є. Звенигор. у. Зразу вкмітить дитина. НВолын. у.