Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/укореняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
укореняти
Берлін: Українське слово, 1924

Укореня́ти, няю, єш, сов. в. укорени́ти, ню́, ни́ш, гл. Укоренять, укоренить.

Укореня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. укорени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Укореняться, укорениться, глубоко пустить корни. В саду вишенька вкоренилася. Грин. III. 244. Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась. К. МБ. II. 131.

Укорі́ти, рі́ю, єш, гл. О ткани: напитавшись чѣмъ либо, сдѣлаться твердой