Словарь української мови (1924)/укореняти
| ◀ укоренити | Словарь української мови У укореняти |
укоренятися ▶ |
|
Укореня́ти, няю, єш, сов. в. укорени́ти, ню́, ни́ш, гл. Укоренять, укоренить.
Укореня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. укорени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Укореняться, укорениться, глубоко пустить корни. В саду вишенька вкоренилася. Грин. III. 244. Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась. К. МБ. II. 131.
Укорі́ти, рі́ю, єш, гл. О ткани: напитавшись чѣмъ либо, сдѣлаться твердой