Словарь української мови (1924)/укоріти

by Борис Грінченко

◀ укорити

Словарь української мови Борис Грінченко У укоріти

укорливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Укорі́ти, рі́ю, єш, гл. О ткани: напитавшись чѣмъ либо, сдѣлаться твердой какъ кора. Так побив, що сорочка на йому вкоріла, — т. е. въ крови засохла. Черн. у.