Словарь української мови (1924)/укуріти

by Борис Грінченко

◀ укурити

Словарь української мови Борис Грінченко У укуріти

укурювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Укурі́ти, рі́ю, єш, гл. Запылиться, задымиться. Камінюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться під нею, як сирота під тинню. Св. Л. 213. Вкурів хліб дуже, а в мішку був. Канев. у.