Словарь української мови (1924)/уливати
| ◀ улива | Словарь української мови У уливати |
уливатися ▶ |
|
Улива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ули́ти, уллю́, уллє́ш, гл. 1) Вливать, влить. Влив йому в рот живущої води, він і ожив. Рудч. Ск. I. 128. 2) Обливать, облить, полить. Влита слізьми. МВ. (О. 1862. I. 81). Треба землю крів'ю влить, щоб почала, вона родить. Щог. Сл. 4. 3) Убѣгать, убѣжать быстро. Пес уливав. Вх. Зн. 73.