Словарь української мови (1924)/уломити

by Борис Грінченко

◀ улолокати

Словарь української мови Борис Грінченко У уломити

уломитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Отломать. 2) Сломать. Як до тонкого дерева вчепиться, то і вломить. Грин. III. 508. Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш. МВ. (О. 1862. III. 70). Побі́г, як но́гу вломи́в, — скоро побѣжалъ. Мнж. 162. 3) Броситься въ сторону. (Вовк зайця) от-от нажене; от заєць убік як уломить, — вовк і останеться. О. 1861. V. 59.