Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/улічити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
улічити
Берлін: Українське слово, 1924

Улічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Отсчитать. 2) Обчесться. Другим ще докладала лишку, а тут одного яйця нема до сотні — влічила я. Новомоск. у. (Залюб.). 3) Вылечить. Щоб серце улічити, тра козака любити. Гол. I. 331.