Словарь української мови (1924)/умивати
| ◀ умивання | Словарь української мови У умивати |
умиватися ▶ |
|
Умива́ти, ва́ю, єш, сов. в. уми́ти, уми́ю, єш, гл. 1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. Шевч. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі шатоньки вбірав. Гол. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. Шевч. 114. Вмива́ти ру́ки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема. Камен. у. 2) Сносить, снести водой. Як вода́ вми́ла (що, кого). Исчезъ безъ слѣда. Рудч. Ск. I. 81.