Словарь української мови (1924)/умотувати
| ◀ умотати | Словарь української мови У умотувати |
умотуватися ▶ |
|
Умо́тувати, тую, єш, сов. в. умота́ти, та́ю, єш, гл. Обматывать, обмотать. Кравець у хвіст руки як умотав, так вовк там трохи не ґиґнув. Рудч. Ск. I. 5. Треба.... чорного кота вмотати в ятерину. Драг. 35. Умотай мене цим прядівом. Мнж. 46. Умотала його мідними дротами. Мнж. 39.