Словарь української мови (1924)/умудрити
Зовнішній вигляд
◀ умрець | Словарь української мови У умудрити |
умудритися ▶ |
|
Умудри́ти, рю́, ри́ш, гл. Сдѣлать разумнымъ, просвѣтить. Умудрив Господь твою сліпоту, то співай-же добрим людям. К. ЧР. 33. Та умудрив мене над злими, бо всюди твій закон за мною. К. Псал. 280.