Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/умудрити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
умудрити
Берлін: Українське слово, 1924

Умудри́ти, рю́, ри́ш, гл. Сдѣлать разумнымъ, просвѣтить. Умудрив Господь твою сліпоту, то співай-же добрим людям. К. ЧР. 33. Та умудрив мене над злими, бо всюди твій закон за мною. К. Псал. 280.