Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/умірати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
умірати
Берлін: Українське слово, 1924

Уміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. уме́рти, умру́, ре́ш, гл. Умирать, умереть. Коли вмірати, то вмірати, — то все треба день стеряти. Ном. № 4268. Хто за віру умірає, той собі царсто заробляє. Ном. № 1. Щоб я вмер, коли неправду кажу. Ном. № 932. Хто вмер, той каятиметься, — такой хорошій солнечный день. Ном. № 603. Вона́ вме́рло — води́! Она сильно, до смерти хочетъ воды. Харьк. у.