Словарь української мови (1924)/уміти

by Борис Грінченко

◀ умітенінко

Словарь української мови Борис Грінченко У уміти

умітний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Умі́ти, умі́ю, єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.