Словарь української мови (1924)/уникати
| ◀ унизу | Словарь української мови У уникати |
униматися ▶ |
|
Уника́ти, ка́ю, єш и уни́кувати, ую, єш, сов. в. уни́кнути, кну, неш, гл. 1) Входить, хаживать, войти, зайти куда либо. Кота ще треба пошанувать палицею, щоб він сюди не вникав. Ном. № 13612. 2) Переносно: входить, вмѣшиваться, вмѣшаться во что-либо, принимать участіе въ чемъ. Хто його знає, як він там сіяв і які у його були борозни: ми туди не вникували: знаєм тільки, що владав він сією землею от поти. Павлог. у. (Залюб.).