Словарь української мови (1924)/унудити

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ уношення Словарь української мови
Борис Грінченко
У
унудити 		унук ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Унуди́ти, джу́, диш, гл. Утомить. Я йому кониченька унудив. Чуб. III. 192.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/унудити&oldid=470761