Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/унімати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
унімати
Берлін: Українське слово, 1924

Уніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. уня́ти, уйму́, ме́ш, гл. 1) Утихать, утихнуть. Стало синє море унімати. Та так воно унімало, як би ніколи не грало. КС. 1882. XII. 488. 2) Понимать, понять, разобрать, сообразить. Я чув крик на вгороді і вийшов з хати. Не уняв — чи бились, чи як, і хто з ким. Новомоск. у.