Словарь української мови (1924)/упад

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
упад
Берлін: Українське слово, 1924

Упа́д, ду, м. 1) Паденіе, впаденіе. 2) Несчастье, бѣдствіе. См. Упадок. 3) Бра́ти гро́ші на упа́д. Брать деньги подъ залогъ, который за неуплатою долга остается у кредитора. 4) У́пад. Вертикально стоящій надъ вали́лом (см.), закрытый со всѣхъ четырехъ сторонъ досчатый желобъ, черезъ который вода падаетъ въ валило. Шух. I. 114.