Словарь української мови (1924)/уповні
| ◀ уповістити | Словарь української мови У уповні |
упоганити ▶ |
|
Упо́вні, нар. 1) Съ наполненной посудой (съ полной рюмкой, полными ведрами). Випий до мене вповні, бо в мене брови чорні. Черк. у. Впо́вні перейти́ доро́гу. Перейти дорогу съ полными ведрами. Я води набрала та вповні шлях і перейшла. Шевч. 2) Місяць упо́вні. Полная луна. Зійшов над нашою хатою місяць уповні. МВ. I. 93. 3) О женщинѣ: беременная. Чи правда, що твоя Катруся вповні?… Ох, правда, правда! Сподіваюся онучати. Г. Барв. 298. 4) Вдоволь. Чого, чого, а сього уповні буде. МВ. (О. 1862. I. 75).