Словарь української мови (1924)/упогонити

by Борис Грінченко

◀ упоганитися

Словарь української мови Борис Грінченко У упогонити

уподвійні ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упогони́ти, ню́, ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне. Волч. у. (Лобод.).