Словарь української мови (1924)/упокоювати

by Борис Грінченко

◀ упокорюватися

Словарь української мови Борис Грінченко У упокоювати

упокоюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упоко́ювати, ко́юю, юєш, сов. в. упоко́їти, ко́ю, їш, гл. Успокаивать, успокоить. В одному Бозі моє серце себе впокоїть, одпочине. К. Псал. 139. Як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять. Мир. Пов. II. 84.