Словарь української мови (1924)/употемку
Зовнішній вигляд
◀ употай | Словарь української мови У употемку |
употрійні ▶ |
|
Упо́темку, нар. Въ закрытомъ отъ свѣта мѣстѣ. Навіщо ти поставив його употемку, постав на вікні, то й ростиме (о цвѣткѣ). Канев. у.