Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/упіратися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
упіратися
Берлін: Українське слово, 1924

Упіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. упе́ртися, упру́ся, ре́шся, гл. 1) Упираться, упереться. Де в стіні ямка, то там ногою упрусь. Стор. I. 258. 2) Упрямиться, заупрямиться, стоять, стать на одномъ. 3) Втискиваться, втиснуться, влазить, влѣзть. Лютий злодій впірається таки та й годі. Шевч.