Словарь української мови (1924)/урізати

by Борис Грінченко

◀ урівняти

Словарь української мови Борис Грінченко У урізати

урізатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Урі́зати, жу, жеш, гл. 1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. Ном. № 13778. З лихого торгу хоч поли врізавши. Ном. № 1972. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Чуб. I. 246. Урізав вовкові хвіст. Чуб. II. 127. 2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску. Мнж. 34.