Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/усесвітній

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
усесвітній
Берлін: Українське слово, 1924

Усесві́тній, я, є. 1) Всемірный. Перед нами море всесвітньої науки одкривалось. К. ХП. 96. Святої правди і любови зоря всесвітняя зійшла. Шевч. 603. 2) Всеобщій. Всесвітній кум і сват. Гліб. 3) Извѣстный всему свѣту. Якась старая баба, знахурка всесвітня. Мкр. Н. 32. Дам тебе за князя, чи за графа, за багатиря всесвітнього. МВ. (О. 1862. III. 39).