Словарь української мови (1924)/усипати

by Борис Грінченко

◀ усиновляти

Словарь української мови Борис Грінченко У усипати

усипище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Усипа́ти, па́ю, єш, сов. в. уси́пати, плю, плеш, гл. 1) Всыпа́ть, всы́пать. Борошенця всипать. Рудч. 2) Наливать, налить. Усип меду і горілки. Мет. Ганнусю, усип мені осьмусю. Ном. № 11658. 3) Отливать, отлить (изъ металла). Аби усипати що з мосяжі, треба фірмака. Шух. I. 281. 4) Только сов. в. Войти гурьбой. Одчиняє він хату, уступив, молодиці за ним всипали. МВ. (О. 1862. I. 91).

II. Усипа́ти, па́ю, єш, гл. Спать, засыпать. Мати сина колихала, дні і ночі не всипала. Грин. III. 381.