Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/уславляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
уславляти
Берлін: Українське слово, 1924

Уславля́ти, ля́ю, єш, сов. в. усла́вити, влю, виш, гл. Прославлять, прославить. Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи. К. Досв. 113. Славою його уславив, шаною його звеличив. К. Псал. 15.