Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/устригти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
устригти
Берлін: Українське слово, 1924

Устри́гти, устрижу́, же́ш, гл. 1) Отстричь, отрѣзать. 2) Сдѣлать, отхватить. Він мир вам славний устриже. Котл. Ен. VI. 59.